Мадридська система міжнародної реєстрації торговельних марок

Мадридська система міжнародної реєстрації торговельних марок включає два основних договори: Мадридську угоду (1891 р.) та Протокол до Мадридської угоди (1989 р.). Вони спрямовані на спрощення процедури отримання охорони торговельної марки в кількох країнах одночасно. Хоча обидва документи мають спільну мету, між ними існує низка важливих відмінностей.

Основні відмінності між Мадридською угодою та Протоколом до неї:

• Гнучкість і членство:
  Протокол забезпечує більшу гнучкість: до нього можуть приєднуватися міжурядові організації та країни з різними національними правовими системами.
  Угода ж дозволяє приєднання лише окремих держав.
• Підстава для подання заявки:
  Згідно з Угодою, міжнародну заявку можна подати лише на підставі національної реєстрації.
  Протокол дозволяє подання також на підставі національної заявки, що дає більше можливостей заявникам.
• Критерії вибору відомства походження:
  Угода вимагає наявності "діючого промислового або комерційного підприємства" в країні походження.
  Протокол розширює критерії, включаючи також місце проживання або громадянство.
• Мови подання:
  Спочатку Угода дозволяла лише французьку мову.
  Протокол увів можливість використання англійської, а з 2004 року — й іспанської.
  Однак відомства походження можуть обмежувати вибір мови.
• Система сплати зборів:
  Угода встановлює фіксоване мито за кожну зазначену країну.
  Протокол дозволяє використовувати "індивідуальні збори", еквівалентні національним тарифам відповідної країни.
• Строк для відмови в охороні:
  Угода передбачає 12 місяців для винесення відмови.
  Протокол подовжує цей строк до 18 місяців, з можливістю продовження у разі подання заперечень.
• Строк дії реєстрації:
  Реєстрація за Угодою дійсна протягом 20 років.
  За Протоколом — 10 років з можливістю продовження.

Важливо зазначити, що з 2016 року всі міжнародні заявки в рамках Мадридської системи подаються виключно за Протоколом, навіть якщо країни-учасниці є членами обох договорів.

Завдяки своїй гнучкості та універсальності, Протокол став основою функціонування сучасної Мадридської системи.

Це зробило систему максимально адаптованою до різних правових систем і потреб заявників у всьому світі.